Історія справи

Постанова ВГСУ від 08.07.2014 року у справі №5017/2286/2012
Постанова ВГСУ від 05.08.2014 року у справі №5017/2286/2012
Постанова ВГСУ від 05.08.2014 року у справі №5017/2286/2012
Постанова ВГСУ від 05.08.2014 року у справі №5017/2286/2012
Постанова ВГСУ від 08.07.2014 року у справі №5017/2286/2012
Постанова ВГСУ від 18.03.2014 року у справі №5017/2286/2012
Постанова ВГСУ від 05.08.2014 року у справі №5017/2286/2012
Постанова ВГСУ від 08.07.2014 року у справі №5017/2286/2012
Постанова ВГСУ від 19.08.2014 року у справі №5017/2286/2012
Постанова ВГСУ від 05.08.2014 року у справі №5017/2286/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2014 року Справа № 5017/2286/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Куровського С.В.розглянувши касаційну скаргуТОВ "Вадіта", засновників ТОВ "Вадіта" ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 року (про перегляд ухвали господарського суду Одеської області від 12.02.2014 року про затвердження реєстру вимог кредиторів)у справі господарського суду № 5017/2286/2012 Одеської областіза заявою ПАТ "ВТБ Банк"до ТОВ "Вадіта"про визнання банкрутомрозпорядник майна ОСОБА_8в судовому засіданні взяли участь представники :

ТОВ "Вадіта":не з'явились,ОСОБА_4:не з'явились,ОСОБА_5:не з'явились,ОСОБА_6:не з'явились,ПАТ "ВТБ Банк":Юлдашев Ю.М. (довіреність №338/11.5.2 від 25.06.2014 року),ПАТ "Омега Банк":Шилов К.Р. (довіреність №261 від 22.08.2013 року),ПАТ "Креді Агріколь Банк":Кондратюк О.А.(довіреність №10200/34 від 04.03.2014 року).В С Т А Н О В И В :

ухвалою господарського суду Одеської області від 06.08.2012 року (суддя Бахарєв Б.О.) порушено провадження у справі №5017/2286/2012 про банкрутство ТОВ "Вадіта" (далі - боржника) за заявою ПАТ "ВТБ Банк" (далі - ініціюючого кредитора) за загальною процедурою, регламентованою Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Лясковця О.В. (том 1, а.с. 1).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.02.2013 року визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника на суму 80 199 610, 89 грн., зобов'язано ініціюючого кредитора у десятиденний строк здійснити офіційну публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство боржника, докази публікації надати суду, встановлено розпоряднику майна строк для подачі реєстру вимог кредиторів до 18.05.2013 року, встановлено строк проведення попереднього засідання суду та дату скликання перших загальних зборів кредиторів - не пізніше трьох місяців і десяти днів від дня проведення підготовчого засідання суду, встановлено строк проведення засідання суду, в якому буде вирішено питання про застосування до боржника наступних судових процедур банкрутства (санації чи ліквідації) чи припинення провадження у справі про банкрутство - не пізніше шести місяців з дати проведення підготовчого засідання суду (том 1, а.с. 158-160).

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Вадіта" опубліковано в газеті "Урядовий кур'єр" №61 (4947) від 02.04.2013 року (том 2, а.с. 36).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.06.2013 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.07.2013 року, поряд з іншим, відсторонено керівника ТОВ "Вадіта" ОСОБА_5 від виконання посадових обов'язків директора підприємства-боржника, покладено виконання обов'язків керівника ТОВ "Вадіта" на розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Лясковця О.В., зобов'язано ОСОБА_5 впродовж трьох днів передати господарську та фінансово-бухгалтерську документацію, а також печатку та штампи боржника виконуючому обов'язки керівника ТОВ "Вадіта" арбітражному керуючому Лясковцю О.В. (том 3, а.с. 104 - 108, 138 - 143).

18.06.2013 року загальними зборами учасників ТОВ "Вадіта" прийнято рішення про звільнення з посади директора ТОВ "Вадіта" ОСОБА_6 з 18.06.2013 року та покладення виконання обов'язків директора ТОВ "Вадіта" на ОСОБА_13 з 18.06.2013 року (том 9, а.с. 93).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.08.2013 року усунено арбітражного керуючого Лясковця О.В. від виконання обов'язків розпорядника майна та виконуючого обов'язки керівника ТОВ "Вадіта" (пункт 1 ухвали), призначено розпорядником майна ТОВ "Вадіта" арбітражного керуючого Хайла М.В. (пункт 2 ухвали), відмовлено арбітражному керуючому Селезньову О.В., арбітражному керуючому Сніткіній І.А. та арбітражному керуючому Калашниковій Ю.В. у задоволенні заяви про участь у справі про банкрутство ТОВ "Вадіта" (пункти 3 - 5 ухвали), відкладено розгляд справи до 22.08.2013 року (пункт 6 ухвали), зобов'язано розпорядника майна Хайла М.В. надати суду витребувані документи згідно переліку (пункт 7 ухвали) (том 5, а.с. 117 - 120).

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.09.2013 року, залишеною без змін Постановою Вищого господарського суду України від 18.03.2014 року, ухвалу господарського суду Одеської області від 01.08.2013 року у даній справі скасовано в частині пунктів 1 - 5 її резолютивної частини та викладено їх у такій редакції:

"1. Усунути арбітражного керуючого Лясковця Олексія Володимировича (свідоцтво НОМЕР_1 від 28.02.2013 року) від виконання обов'язків розпорядника майна та виконуючого обов'язки керівника ТОВ "Вадіта" (ідентифікаційний код 25414493).

2. Призначити розпорядником майна ТОВ "Вадіта" (ідентифікаційний код 25414493) арбітражного керуючого Хайла Миколу Володимировича, свідоцтво на право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) НОМЕР_2 від 06.02.2013 року.

3. Відмовити арбітражному керуючому Селезньову О.В. у задоволенні заяви на участь у справі про банкрутство ТОВ "Вадіта".

4. Відмовити арбітражному керуючому Сніткіній І.А. у задоволенні заяви на участь у справі про банкрутство ТОВ "Вадіта".

5. Відмовити арбітражному керуючому Калашниковій Ю.В. у задоволенні заяви про участь у справі про банкрутство ТОВ "Вадіта".".

В решті ухвалу господарського суду Одеської області від 01.08.2013 року у справі №5017/2286/2012 залишено без змін (том 5, а.с. 128 - 134, том 12, а.с. 61 - 65).

12.02.2014 року у попереднє засідання господарського суду розпорядником майна боржника Хайлом М.В. подано уточнений реєстр вимог кредиторів ТОВ "Вадіта" на загальну суму 108 405 081, 26 грн. (вх. №3839/14) (том 10, а.с. 114-128).

В ході проведення судового засідання 12.02.2014 року судом першої інстанції прийнято ряд ухвал.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.02.2014 року відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "Вадіта" від 30.01.2014 року про усунення арбітражного керуючого Хайла М.В. від виконання обов'язків розпорядника майна боржника (том 10, а.с. 147 - 154).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.02.2014 року продовжено строк процедури розпорядження майном боржника та строк повноважень розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Хайла М.В. на один місяць, до 12.03.2014 року (том 10, а.с. 159 - 160).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.02.2014 року розглянуто та визнано ряд вимог конкурсних кредиторів: Одеського міського центру зайнятості на суму 1 184, 08 грн.; ДПІ у Малиновському районі міста Одеси на суму 248 806, 69 грн., в тому числі 185 665, 13 грн. основного боргу та 63 141, 56 грн. пені; Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на суму 21 792, 58 грн.; ТОВ "БК Укрмонтажбуд ЛТД" на суму 35 671 грн.; УПФУ в Приморському районі міста Одеси на суму 377 743, 05 грн., з яких 255 501, 08 грн. основного боргу, 68 267, 26 грн. фінансових санкцій та 53 974, 71 грн. пені; ПАТ "Укрсоцбанк" на суму 509 107, 03 грн., з яких 474 328, 67 грн. основного боргу та 34 778, 36 грн. пені; ПАТ "Креді Агріколь Банк" на суму 952 789, 94 грн., з яких 863 079, 14 грн. основного боргу та 89 710, 80 грн. пені; ПАТ "Омега Банк" на суму 26 058 375, 48 грн., з яких 24 254 385, 18 грн. основного боргу та 1 803 990, 30 грн. пені; відмовлено ОСОБА_17 у задоволенні заяв про визнання грошових вимог до боржника від 05.06.2013 року на суму 1 973 971, 62 грн. та від 11.10.2013 року на суму 10 323 164, 40 грн.; відмовлено Відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Одеса у задоволенні заяви про визнання грошових вимог до боржника, з урахуванням уточнень, на суму 15 511, 28 грн.; заяву ПАТ "ЕК Одесаобленерго" про визнання грошових вимог до боржника від 08.05.2013 року на суму 50 000 грн. залишено без розгляду; розпорядника майна боржника зобов'язано включити до реєстру вимог кредиторів визнані господарським судом грошові вимоги і подати реєстр до суду на розгляд (том 10, а.с. 163 - 180).

Ухвалою попереднього засідання господарського суду Одеської області від 12.02.2014 року (суддя Найфлейш В.Д.) затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Вадіта" з грошовими вимогами таких кредиторів: перша черга: ПАТ "ВТБ Банк" на суму 47 388 429 грн. основного боргу та 5 365 грн. судового збору, ТОВ "БК Укрмонтажбуд ЛТД" на суму 1 147 грн. судового збору, ПАТ "Укрсоцбанк" на суму 509 107, 03 грн., з яких 474 328, 67 грн. - основний борг та 34 778, 36 грн. - пеня, 1 147 грн. судового збору, ПАТ "Креді Агріколь Банк" на суму 952 789, 94 грн., з яких 863 079, 14 грн. - основний борг та 89 710, 80 грн. - пеня, ПАТ "Омега Банк" на суму 26 058 375, 48 грн., з яких 24 254 385, 18 грн. - основний борг та 1 803 990, 30 грн. - пеня; друга черга: заборгованість по заробітній платі на суму 53 821, 60 грн., Одеського міського центру зайнятості на суму 1 184, 08 грн., Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на суму 21 792, 58 грн., УПФУ в Приморському районі міста Одеси на суму 255 501, 08 грн. основного боргу; третя черга: ДПІ у Малиновському районі міста Одеси на суму 185 665, 13 грн. основного боргу; четверта черга: ПАТ "ВТБ Банк" на суму 29 030 261, 12 грн., ТОВ "БК Укрмонтажбуд ЛТД" на суму 35 671 грн.; шоста черга: ПАТ "ВТБ Банк" на суму 3 780 920, 77 грн., ДПІ у Малиновському районі міста Одеси на суму 63 141, 56 грн., УПФУ в Приморському районі міста Одеси на суму 122 241, 97 грн., вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, ухвалено вважати такими, що не розглядаються та є погашеними (том 10, а.с. 181 - 187).

Отже, за наслідком проведення попереднього судового засідання вимоги ініціюючого кредитора, визнані в підготовчому засіданні на загальну суму 80 199 610, 89 грн., було розподілено за черговістю в зазначеному вище порядку з відображенням у четверту чергу 29 030 261, 12 грн. грошових вимог, як таких що не забезпечені заставою майна боржника та є безспірними.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, боржник та його засновники ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (далі - скаржники) звернулися до Одеського апеляційного господарського суду з єдиною апеляційною скаргою, в якій просили скасувати ухвалу попереднього засідання господарського суду від 12.02.2014 року, справу направити для розгляду до суду першої інстанції, мотивуючи неповнотою дослідження судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а саме непідтвердження конкурсними кредиторами своїх вимог безспірними доказами (судовими рішеннями та виконавчими документами) та передчасністю висновків суду про затвердження реєстру вимог кредиторів ТОВ "Вадіта", оскільки в цілому справа про банкрутство судом порушена ініціюючим кредитором вдруге з тих же підстав, за якими порушувалась справа про банкрутство №2/17-4044-2011, однак ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.06.2012 року (суддя Бахарєв Б.О.) припинено провадження у справі про банкрутство №2/17-4044-2011 за недоведенням ініціюючим кредитором обставин наявності безспірної заборгованості, яка перевищує 300 мінімальних розмірів заробітної плати та є такою, що не забезпечена майном боржника (том 5 матеріалів оскарження ухвали попереднього судового засідання від 12.02.2014 року у справі №5017/2286/2012, а.с. 203-211). Також скаржники доводили про незаконність розгляду справи суддею Найфлешом В.Д., який не був визначений із застосуванням автоматизованої системи розподілу справ в господарських судах.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Лашина В.В., суддів: Воронюка О.Л., Філінюка І.Г.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Одеської області про затвердження реєстру вимог кредиторів від 12.02.2014 року у справі залишено без змін з посиланням на доведення конкурсними кредиторами розміру своїх грошових вимог належними та допустимими доказами та спростуванням доводів скаржників про незаконність її розгляду суддею Найфлешом В.Д. з посиланням на рішення зборів суддів господарського суду Одеської області від 29.11.2011 року про можливість заміни судді у разі тимчасової непрацездатності, відрядження за розпорядженням голови суду (або його заступників за наявності відповідного доручення) (том 12, а.с. 73 - 77).

Не погоджуючись з винесеною постановою, скаржники звернулися до Вищого господарського суду України з єдиною касаційною скаргою, в якій просять скасувати постанову апеляційного господарського суду від 25.03.2014 року, справу передати на новий розгляд до Одеського апеляційного господарського суду в іншому складі суду, аргументуючи порушенням апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статті 129 Конституції України, статей 573, 583 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 15 Закону про банкрутство, статті 1 Закону України "Про іпотеку", статей 35, 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Скаржники зазначили про те, що апеляційним судом не в повному обсязі перевірено законність та обґрунтованість рішення суду першої про затвердження реєстру вимог кредиторів боржника.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.06.2014 року зазначену касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 08.07.2014 року о 12 год. 55 хв.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.07.2014 року продовжено строк розгляду касаційної скарги на п'ятнадцять днів та відкладено її розгляд на 29.07.2014 року о 12 год. 15 хв.; ухвалою Вищого господарського суду України від 29.07.2014 року розгляд касаційної скарги відкладено на 05.08.2014 року о 12 год. 00 хв.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 року (про перегляд ухвали господарського суду Одеської області від 12.02.2014 року про затвердження реєстру вимог кредиторів) на підставі встановлених фактичних обставин справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представників ПАТ "ВТБ Банк" Юлдашева Ю.М., ПАТ "Омега Банк" Шилова К.Р. та ПАТ "Креді Агріколь Банк" Кондратюк О.А., дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, переважають у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 3 статті 6 Закону про банкрутство (в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року, чинній на момент порушення провадження у справі про банкрутство, яка застосовується до провадження у даній справі про банкрутство) передбачено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Згідно з частиною 8 статті 7 Закону про банкрутство (в зазначеній редакції), до заяви ініціюючого кредитора про порушення справи про банкрутство поряд із судовим рішенням та доказами перебування його на виконанні в органах державної виконавчої служби кредитор повинен надати докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимоги у разі, якщо єдина підтверджена вимога кредитора, який подає заяву, забезпечена активами боржника.

Статтею 572 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до частини 2 статті 17 Закону України "Про іпотеку", поряд з іншим, зобов'язання з іпотеки припиняються внаслідок реалізації предмета іпотеки.

Статтями 553, 554 ЦК України поруку визначено як один із способів забезпечення зобов'язання за виконання боржником свого обов'язку, який допускає солідарне стягнення боргу, як з боржника, так з його поручителя. При цьому, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, ініціюючий кредитор вправі порушити справу про банкрутство боржника за наявності у нього грошових вимог безспірного характеру, які, у разі їх забезпечення заставою та порукою, є недостатніми для повного задоволення його вимог, а також за умови, що вони перевищують 300 мінімальних розмірів заробітної плати та перебували на виконанні в органах державної виконавчої служби понад три місяці і залишились не задоволеними боржником.

Відтак, ініціювати справу про банкрутство щодо боржника, який виступив майновим поручителем третьої особи у кредитних зобов'язаннях, можна, якщо поряд із зобов'язаннями майнового поручителя такий боржник прийняв на себе ще й грошові зобов'язання, наприклад, як поручитель за договором поруки, або як отримувач кредиту згідно договору.

Також, відповідно до статей 1, 7 (частина 8), 14, 31 Закону про банкрутство (в зазначеній редакції), в ініціюючого кредитора не може існувати грошових вимог до боржника-майнового поручителя, який не був отримувачем кредитних коштів та не укладав договору поруки згідно статей 553-554 ЦК України, які б перевищували вартість предмета застави, були конкурсними за своєю правовою природою та могли б бути включені до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу (як такі, що не забезпечені заставою).

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судами встановлено порушення провадження у справі про банкрутство 06.08.2012 року за загальною процедурою в редакції Закону про банкрутство, чинній до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року, який діє з 19.01.2013 року.

Матеріалами справи підтверджується, що ухвалою підготовчого судового засідання від 26.02.2013 року визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора на суму 80 199 610, 89 грн. без зазначення їх черговості та забезпеченості майном боржника (том 1, а.с. 158-160). Ухвала підготовчого судового засідання не переглядалась в апеляційному порядку до моменту проведення попереднього судового засідання.

У попередньому судовому засіданні прийнято до уваги визнання грошових вимог ініціюючого кредитора в підготовчому судовому засіданні на суму 80 199 610, 89 грн. та включено до реєстру вимог кредиторів судом вимоги ініціюючого кредитора, як вимоги першої черги, частково забезпечені майном боржника, та витрати зі сплати судового збору на загальну суму 47 393 794 грн., включено конкурсні грошові вимоги на суму 29 030 261, 12 грн., як вимоги четвертої черги, та на суму 3 780 920, 77 грн., як вимоги шостої черги (том 10, а.с. 181 - 187), що в цілому узгоджується із загальною сумою визнаних в підготовчому засіданні вимог ініціюючого кредитора з врахуванням витрат на оплату судового збору.

Переглядаючи справу в повному обсязі, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про затвердження реєстру вимог кредиторів, зокрема, щодо визначення черговості вимог ініціюючого кредитора боржника та віднесення частини з них до конкурсних вимог четвертої черги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з правильністю застосування судами статей 1, 7 (частина 8), 14, 31 Закону про банкрутство, статей 543, 544, 572 ЦК України на етапі порушення провадження у справі про банкрутство на загальну суму 80 199 610, 89грн., їх включення до реєстру вимог кредиторів боржника з визначенням правової природи як таких, що є конкурсними, а також, є такими, що обґрунтовують порушення провадження у даній справі про банкрутство та введення процедури розпорядження майном.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено обставини виникнення спірних грошових вимог ініціюючого кредитора до боржника внаслідок укладення між боржником та ініціюючим кредитором договорів іпотеки 09.06.2008 року та поруки №13.83-41/08-ДП5 від 09.06.2008 року за кредитними зобов'язаннями фізичної особи ОСОБА_5 за Генеральною угодою №41 від 09.06.2008 року та Кредитним договором №13.83-41/08- СК від 09.06.2008 року, внаслідок чого боржник прийняв на себе зобов'язання за майновою та фінансовою порукою.

Зазначені обставини встановлені судами, як преюдиційні факти, згідно рішень Господарського суду Одеської області від 12.07.2011 року у справі №19/17-1658-2011 про стягнення з боржника 4 631 395, 46 грн. заборгованості за кредитом, 2 113 273, 55 грн. відсотків за користування кредитом, 122 566, 70 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 234 784 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 103 910, 64 грн. інфляційних втрат за несвоєчасне повернення кредиту, 219 074, 76 грн. інфляційних втрат за несвоєчасне повернення відсотків, 25 500 грн. витрат по сплаті державного мита та 230, 27 грн. витрат інформаційно-технічного забезпечення; згідно рішення господарського суду Одеської області від 27.09.2010 року у справі №15-23/9-10-54 про звернення стягнення на належні боржнику предмети іпотеки: комплекс будівель і споруд бази відпочинку "Солнечная-1" (с/рада Шабівська Білгород-Дністровського району Одеської обл.), базу відпочинку "Солнечная" (селище Затока, Білгород-Дністровського району Одеської обл.) та земельну ділянку загальною площею 0,4451 га в селищі Затока, а також згідно рішення Приморського районного суду міста Одеси від 26.05.2010 року у справі №2-6241/10 про стягнення з ТОВ "Вадіта" як з фінансового поручителя 72 748 875, 78 грн. (том 1, а.с. 11-23).

Відтак, грошові вимоги ініціюючого кредитора обґрунтовувалися наявністю зобов'язань як майнового характеру (за договором іпотеки), так грошових (за договором поруки). Отже, доводи скаржників про наявність у боржника виключно зобов'язань майнового характеру за договором іпотеки та відсутність грошових зобов'язань вірно спростовано судами з посиланням на обставини, встановлені рішеннями Господарського суду Одеської області від 12.07.2011 року у справі №19/17-1658-2011 та Приморського районного суду міста Одеси від 26.05.2010 року у справі №2-6241/10.

Разом з тим, переглядаючи справу в повному обсязі, апеляційним судом в порушення статті 101 ГПК України не спростовано доводів боржника в апеляційній скарзі про безпідставне порушення в цілому провадження у справі про банкрутство, а зокрема, щодо наявності в ініціюючого кредитора безспірних грошових вимог, які б перевищували 300 мінімальних розмірів заробітної плати та не задоволених боржником протягом трьох місяців з моменту порушення виконавчого провадження.

Матеріалами справи підтверджується, що виконавче провадження за рішенням Господарського суду Одеської області від 12.07.2011 року у справі №19/17-1658-2011 про стягнення з боржника грошової суми порушено 18.07.2012 року, що з огляду на порушення даної справи про банкрутство 06.08.2012 року не підтверджує дотримання ініціюючим кредитором трьохмісячного строку незадоволення його грошових вимог в порядку виконання судового рішення про грошове стягнення (том 1, а.с. 66-67).

Також, матеріалами справи підтверджується, що виконавче провадження по виконанню рішення Приморського районного суду міста Одеси від 26.05.2010 року у справі №2-6241/10 порушено 03.04.2012 року та зупинено 26.06.2012 року, у зв'язку з порушенням щодо боржника іншої справи про банкрутство №2/17-40440-2011. Зазначене виконавче провадження поновлено постановою органу державної виконавчої служби 01.08.2012 року, а дана справа про банкрутство порушена ухвалою суду 06.08.2012 року. Отже, грошові вимоги ініціюючого кредитора за даним рішенням перебували на виконанні в органах державної виконавчої служби 2 місяці та 28 днів, що не відповідає визначеному статтею 6 Закону про банкрутство строку у три місяці, за наслідком перебігу якого можливе порушення справи про банкрутство (том 1, а.с. 54-56).

Судом першої інстанції встановлено зазначені обставини, однак з огляду на наявність доказів порушення виконавчого провадження 06.01.2011 року за рішенням господарського суду Одеської області від 27.09.2010 року у справі №15-23/9-10-54 про звернення стягнення на належні боржнику предмети іпотеки (том 1, а.с. 57 - 59), суд першої інстанції дійшов висновку про можливість порушення провадження у даній справі про банкрутство.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що судом першої інстанції невірно застосовано положення статті 6 Закону про банкрутство про доведення безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора доказами перебування на виконанні в органах державної виконавчої служби судового рішення у справі №15-23/9-10-54 про звернення стягнення на майно боржника, оскільки такі докази підтверджують наявність примусового виконання майнових зобов'язань боржника. Апеляційним судом не виправлено зазначеної помилки в застосуванні законодавства про банкрутство.

Також невірними є висновки апеляційного суду про те, що "триває судова процедура банкрутства ТОВ "Вадіта" на стадії розпорядження майном боржника, а тому доводи відносно дійсної вартості заставного майна стосуються іншої судової процедури, під час якої й можуть бути вирішені питання щодо реалізації такого майна", колегія суддів касаційного суду вважає такими, що не відповідають вимогам частини 8 статті 7 Закону про банкрутство, оскільки саме на стадії розпорядження майном (в момент порушення справи про банкрутство, або на етапах її подальшого руху) суд зобов'язаний встановити наявність в ініціюючого кредитора конкурсних вимог, не забезпечених заставою майна боржника та таких що відповідають вимогам частини 3 статті 6 Закону про банкрутство. А отже, саме на цих етапах провадження у справі про банкрутство необхідно дати оцінку доводам сторін щодо забезпеченості активами боржника грошових вимог ініціюючого кредитора. А отже, за наявності спору про ринкову вартість предмета іпотеки та непогодження сторін з його оцінкою за договором іпотеки, суд вправі призначити судову експертизу на етапі до проведення підготовчого засідання для встановлення обставин того, що ринкова вартість предмета іпотеки є недостатньою для задоволення вимог ініціюючого кредитора, а різниця між вартістю предмета іпотеки та вимогами ініціюючого кредитора, які можуть бути підставою для порушення банкрутства перевищує 300 мінімальних розмірів заробітної плати.

Отже, судом першої інстанції прийнято рішення про затвердження реєстру вимог кредиторів за відсутності вимог ініціюючого кредитора, які відповідають критеріям "безспірності" в розумінні статей 1, 6, 7 Закону про банкрутство та без дотримання трьохмісячного терміну незадоволення вимог ініціюючого кредитора органами державної виконавчої служби.

З огляду на зазначене, апеляційному господарському суду належало скасувати ухвалу попереднього судового засідання від 12.02.2014 року та ухвалу підготовчого судового засідання від 26.02.2013 року, як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального права та в цілому не відповідають вимогам статей 1, 6, 7, 11, 14 Закону про банкрутство (в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року), оскільки не ґрунтується на конкурсних вимогах ініціюючого кредитора, за якими допускається порушення справи про банкрутство та введення процедури розпорядження майном.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №15 "Про судову практику в правах про банкрутство" від 18.12.2009року (пункт 36) роз'яснено: "Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 11 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору)".

Відтак, апеляційний господарський суд, який переглядає справу в повному обсязі згідно статті 101 ГПК України, та встановив обставини порушення справи про банкрутство за відсутності конкурсних грошових вимог ініціюючого кредитора, не забезпечених заставою його майна та таких, що відповідають вимогам частини 3 статті 6 Закону про банкрутство, вправі скасувати ухвалу підготовчого судового засідання в процесі перегляду судового акта за наслідком попереднього судового засідання, оскільки вимоги ініціюючого кредитора включаються до реєстру вимог кредиторів за наслідком проведеного підготовчого судового засідання та за умови, що в апеляційному порядку ухвала підготовчого судового засідання не переглядалась.

З такою правовою позицією погодився, Верховний Судом України у Постанові №09/008 від 30.12.2008 року у справі №Б15/77-07, зазначивши про те, що законність здійснення провадження у справі про банкрутство на всіх її процедурах може бути встановлена лише у випадку належної оцінки судами, згідно з нормами статті 43 ГПК України, підставності порушення провадження у справі про банкрутство в цілому.

З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку про скасування постанови апеляційного господарського суду від 25.03.2014 року, скасування ухвали попереднього судового засідання від 12.02.2014 року та ухвали підготовчого судового засідання від 26.02.2013 року, прийняття власного рішення про припинення провадження у справі про банкрутство №5017/2286/2012 як такого, що порушено безпідставно, відповідно до пункту 11 частини 1 статті 80 ГПК України.

Колегія суддів касаційного суду зазначає, що всі інші ухвали суду прийняті в ході незаконно порушеного провадження у справі про банкрутство №5017/2286/2012 та які порушують права сторін (учасників провадження у справі про банкрутство) можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами за заявою таких кредиторів та за наслідком прийняття даної постанови Вищим господарським судом України.

Згідно з частиною 1 статті 122 ГПК України, якщо виконані рішення або постанова змінені чи скасовані і прийнято нове рішення про повну або часткову відмову в позові, або провадження у справі припинено, або позов залишено без розгляду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за зміненими чи скасованими у відповідній частині рішенням, постановою. Отже, до компетенції судів касаційної (апеляційної або першої інстанції) належить вжиття заходів до повороту виконання скасованого судового рішення.

Відтак, суд касаційної інстанції вважає необхідним зобов'язати державного реєстратора за адресою місцезнаходження боржника внести до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців дані про скасування Постанови Одеського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 року (про перегляд ухвали господарського суду Одеської області від 12.02.2014 року про затвердження реєстру вимог кредиторів), ухвали господарського суду Одеської області про затвердження реєстру вимог кредиторів від 12.02.2014 року та ухвали господарського суду Одеської області від 26.02.2013 року у справі №5017/2286/2012 та про прийняття зазначеної постанови Вищого господарського суду України.

Доводи засновників ТОВ "Вадіта" про порушення їх особистих прав на участь у провадженні справі про банкрутство, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає необґрунтованими, оскільки Законом про банкрутство передбачено особливості участі засновників (акціонерів) у справах про банкрутство шляхом обрання на загальних зборах, відповідно до абзацу 22 статті 1 Закону про банкрутство, представника засновників (акціонерів), а доказів обрання такого представника на зборах скаржниками не надано. Відтак, засновники на власний розсуд не скористалися наданим їм законом правом участі у справі про банкрутство шляхом обрання свого представника.

На підставі викладеного та керуючись пунктом 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ТОВ "Вадіта", засновників ТОВ "Вадіта" ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задовольнити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 року (про перегляд ухвали господарського суду Одеської області від 12.02.2014 року про затвердження реєстру вимог кредиторів), ухвалу господарського суду Одеської області про затвердження реєстру вимог кредиторів від 12.02.2014 року та ухвалу господарського суду Одеської області від 26.02.2013 року у справі №5017/2286/2012 скасувати.

Провадження у справі №5017/2286/2012 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Вадіта" (65014, Одеська область, місто Одеса, Приморський район, вул. Успенська, 4-А, код ЄДРПОУ 25414493) припинити.

3. Державному реєстратору за адресою місцезнаходження боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Вадіта" (65014, Одеська область, місто Одеса, Приморський район, вул. Успенська, 4-А, код ЄДРПОУ 25414493) внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про прийняття Постанови Вищого господарського суду України від 05.08.2014 року у справі №5017/2286/2012 та припинення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Вадіта" (65014, Одеська область, місто Одеса, Приморський район, вул. Успенська, 4-А, код ЄДРПОУ 25414493).

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

С.В. Куровський